…З такою собі посмішкою на кутні вже
агонізуюче Чорноморське морське пароплавство один час називали
«сухопутним». Бо морські його активи країна розтринькала ще на початку
90-х, і нічого морехідного колись надпотужне ЧМП вже давно немає.
Залишились якісь адмінспоруди, бази відпочинку тощо. Аж ось виявилося, що в Одесі може існувати не лише пароплавство без пароплавів, а й порт … без докерів. Про цю ситуацію наша розмова з начальником Одеського
морського торговельного порту Ігорем ТКАЧУКОМ.
Слід
зробити невеличкі роз’яснення. Після реформи портової галузі 2012—2013
років в українських гаванях було розведено господарчі та адміністративні
функції. Адміністрування опинилося у віданні Адміністрації морських
портів України (АМПУ) — єдиної для всіх наших гаваней структури,
представленої у кожному порту своїми філіями. Господарчі ж функції
залишилися у державних підприємствах-портах. Тут часом виникає певна
плутанина. Бо коли говорять про порт — скажімо, Одеський — то мають на
увазі, зазвичай, усі господарчі структури, як державні, так і приватні,
які працюють у його акваторії. Тим часом ДП «Одеський морський
торговельний порт» — це лише одне із підприємств, які господарюють у
порту. Тож в Одеському порту, звісно, обробляють вантажі й у величезних
обсягах — ледь не чверть від загального по галузі показника. Ось тільки
роблять це виключно приватні стивідори. Для порівняння — розташований
недалеко від Одеси порт Южний. Тутешнє ДП «Морський торговельний порт
«Южний» обробляє десь третину вантажів цієї гавані. Саме ця діяльність і
дає підприємству левову частку доходів. У ДП «Одеський морський
торговельний порт» цієї статті доходу просто немає.