Ігор ТКАЧУК: «Порт, який не займається перевалкою вантажів, — це нонсенс»

…З такою собі посмішкою на кутні вже агонізуюче Чорноморське морське пароплавство один час називали «сухопутним». Бо морські його активи країна розтринькала ще на початку 90-х, і нічого морехідного колись надпотужне ЧМП вже давно немає. Залишились якісь адмінспоруди, бази відпочинку тощо. Аж ось виявилося, що в Одесі може існувати не лише пароплавство без пароплавів, а й порт … без докерів. Про цю ситуацію наша розмова з начальником Одеського морського торговельного порту Ігорем ТКАЧУКОМ.

Слід зробити невеличкі роз’яснення. Після реформи портової галузі 2012—2013 років в українських гаванях було розведено господарчі та адміністративні функції. Адміністрування опинилося у віданні Адміністрації морських портів України (АМПУ) — єдиної для всіх наших гаваней структури, представленої у кожному порту своїми філіями. Господарчі ж функції залишилися у державних підприємствах-портах. Тут часом виникає певна плутанина. Бо коли говорять про порт — скажімо, Одеський — то мають на увазі, зазвичай, усі господарчі структури, як державні, так і приватні, які працюють у його акваторії. Тим часом ДП «Одеський морський торговельний порт» — це лише одне із підприємств, які господарюють у порту. Тож в Одеському порту, звісно, обробляють вантажі й у величезних обсягах — ледь не чверть від загального по галузі показника. Ось тільки роблять це виключно приватні стивідори. Для порівняння — розташований недалеко від Одеси порт Южний. Тутешнє ДП «Морський торговельний порт «Южний» обробляє десь третину вантажів цієї гавані. Саме ця діяльність і дає підприємству левову частку доходів. У ДП «Одеський морський торговельний порт» цієї статті доходу просто немає.

Керівник “Укрпошти” отримує втричі більшу зарплату ніж керівник “Пошти Росії”

Щомісячний оклад гендиректора “Пошти Росії” Дмитра Страшнова становить 307 тисяч рублів без урахування надбавок за держтаємницю і відрядних, – говориться в прес-релізі компанії, повідомляє "Поштівка".

307 тисяч рублів дорівнює 123 тисячам гривень.

Уточнюється, що такий же оклад в Страшнова був в 2014 і 2015 роках. За результатами роботи “Пошти Росії” в 2014 році менеджеру виплатили 95 мільйонів рублів премії (38 млн. грн.), за підсумками 2013 і 2015 років гендиректор винагороду не отримував.

У 2013 році місячний оклад Страшнова становив 230 тисяч рублів без надбавок (92 тис. грн.). У повідомлені пояснюється, що задекларований гендиректором дохід за 2013 рік 50,73 мільйона рублів включає “виплату попереднього роботодавця відповідно до контрактних зобов’язань”.

В “Пошті Росії” також відзначили, що в компанії відсутні “опціонні програми довгострокового стимулювання для керівництва”. Підкреслюється, що всі опубліковані відомості підтверджені довідками 2 ПДФО і надані в апарат уряду.

Высокие зарплаты руководителям госпредприятий необходимо отменить

Сто дней правительства Гройсмана ознаменовались с одной стороны курсом на «затягивание поясов» для рядовых граждан Украины, а с другой стороны – скандально высокими бюджетными расходами на руководителей  государственных предприятий. Последние статистические данные указывают, что такие расходы – не просто аморальны, но и чрезмерная роскошь для нашей экономики.

Большой резонанс в обществе вызвала попытка провести через систему электронную систему «Prozorro» закупку за госбюджетные 5,1 млн. грн. бронированного автомобиля премиум-класса Mercedes Benz S600 Guard для руководителя НАК «Нефтегаз Украины» Андрея Коболева. Показательно, что это происходило уже после того, как Кабмин заявил о повышении стоимости газа и коммунальных услуг для населения в 2 раза. Из-за всеобщего возмущения НАК отказался от идеи закупки «роскошного» автомобиля.

Кроме того, слишком большой роскошью для Украины являются зарплаты ряда государственных чиновников и менеджеров. Например, месячная зарплата главы НБУ Валерии Гонтаревой составляет 163 тыс. грн. – больше, чем у президента и премьер-министра. Но её зарплата выглядит по-нищенски в сравнение с базовой месячной зарплатой руководителя госпредприятия «Укрпочта» Игоря Смилянского в размере 333 тыс. грн. Для подавляющего числа почтовых работников и подавляющего большинства граждан Украины такая зарплата является просто сказочной.

Но наиболее вызывающе и аморально на фоне социально-экономического кризиса является зарплата главы правления госпредприятия «Укрзалізниця» Войцеха Балчуна - 463 тыс. грн. в месяц. Это приблизительно 18,5 тыс. долл. США в месяц, приблизительно 222,24 тыс. долл. в год. По словам министра инфраструктуры Владимира Омеляна, это базовая зарплата без бонусов. То есть, с учётом бонусов в год Войцех Бальчун будет получать четверть миллиона долларов в год? Или от 800 тыс. до 1 млн. долларов, как об этом в мае заявлял советник министра инфраструктуры?

Однозначно лишь то, что 463 тыс. грн. в месяц – это месячная пенсия для 356 граждан в размере 1300 грн.

1 июня с Войцехом Балчуном был подписан контракт, а 2 июня появилось его интервью, в котором он говорил о своих впечатлениях и планах. В частности, сообщил о дискомфорте от пребывания в роскошных кабинетах главного офиса госпредприятия «Укрзалізниця». Тогда он гордо заявил: «Я хочу управлять, а не пановать». Но зарплата, которую Войцех Балчун получает, по меркам Украины позволяет не просто «пановать», а является запредельной роскошью. По-видимому, он этого не осознаёт, если не стесняется вести роскошный стиль жизни в Киеве. Как следует из расследования, проведенного одним из ведущих украинских телеканалов, глава правления «Укрзалізниці» живет в элитной квартире на Печерске, ездит на дорогом автомобиле «Мерседес» и получает баснословную зарплату от Украины. Но пока не показал результатов за 2 месяца работы с ежемесячной зарплатой в 463 тыс. грн. Или пока рановато ожидать результатов?

Если судить по делам, то показательными будут несколько моментов.